Перегляд вироків, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами.

Порядок відкриття у суді провадження за нововиявленими обставинами регламентується главою 34 Кримінального процесуального Кодексу України.

Відповідно до ст. 459 Кримінального процесуального Кодексу України (надалі - КПКУ) "судові рішення можуть бути переглянути за нововиявленими обставинами." Нововиявленими обставинами вважається:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження (але тут є примітка - факти зловживання повинні бути офіційно зафіксовані, тобто по цим фактам повинно бути винесено рішення суду);

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути (повинно бути офіційне рішення суду);

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Прийняття нових законів або інших нормативних актів, що скасовують дію законів або інших нормативних актів на яких ґрунтувався вирок суду не є нововиявленими обставинами.

Право на подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають учасники цього судового провадження.

 Заява подається до суду тієї інстанції, який перший допустив помилку, що призвело до винесення відповідного рішення.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обов'язково подається у писмовій формі, й має відповідати вимогам встановленим у ч. 2 ст. 462 КПКУ.