Замість гражданки М., яка пішла у відпустку по догляду за дитиною, була прийнята на роботу гражданка П. на термін відпустки гражданки М. Коли гражданка М. вийшла на роботу гражданка П. представила довідку про те, що вона вагітна, і заявила директору заводу, що він не має права її звільняти. Незважаючи на заперечення гражданки П., директор видав наказ про її звільнення у зв’зку із закінченням строку трудового договору без згоди профспілкового комітету. Чи законні дії?

Відповідно до КЗпП при звільненні після закінчення строку трудового договору потрібно враховувати, що звільнення вагітних жінок здійснюється з обов’язковим їх працевлаштуванням. Згідно із ст. 184 КЗпП на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Потрібно зазначити, що обов’язкове працевлаштування це зобов’язання власника працевлаштувати жінку на цьому ж або на іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку також не допускається. Зокрема це підтверджується і тим що КЗпП передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати , однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового договору (а не з дня звільнення). Це означає, що закінчення строкового договору не дає власникові звільнити вагітну жінку. Він повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового договору вона до роботи допущена не буде, що вона на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з’явитись на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштування для продовження роботи (при працевлаштуванні на цьому ж підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві).